Історія техніки в контексті генетичної коеволюції природних і антропогенних систем

Василь Шинкаренко

Анотація: Аналізуються місце, значення і задачі історії техніки, виходячи з взаємопов’язаних еволюційних процесів, що відбуваються в природі, суспільстві і в техніці. Наголошується на ключовій ролі системних законів спадковості, які забезпечують неперервний структурно-інформаційний зв'язок між історичним минулим, через сьогодення, з майбутнім. На прикладі технічної електромеханіки показано, що її історія є невід’ємною складовою генетично організованого процесу еволюції, який технічно реалізується людиною у відповідністі з генетичними програмами структурної організації електромеханічних об’єктів. Аналізується фундаментальність генетичної інформації, матеріальними носіями якої виступають історично визначені об’єкти техніки, музейні експонати, технічна документація, патенти, тощо. На конкретних прикладах показано взаємозв’язок історичних досліджень з генетичними програмами макро- і мікрорівнів і технологією генетичного передбачення нових класів технічних об’єктів. Акцентується увага на необхідність переходу від концепції відокремленості і самодостатності історичного минулого, до стратегії передбачуваної і гармонізованої коеволюції людини, природи і техніки. Обгрунтована необхідність організації досліджень в рамках нового наукового напряму «генетична історія техніки».

Ключові слова: історія техніки, технічна еволюція, структура, генетична інформація, породжувальна періодична система елементів, генетична програма, методологія, генетичне передбачення, синтез, еволюційний експеримент, генетична історія техніки